Напередодні Дня енергетика ми спитали у молодих атомників, яким із моментів своєї трудової кар’єри вони пишаються найбільше. У відповідях працівників різних спеціальностей є багато спільного: всі вони акцентують увагу не на окремих епізодах, а на командній роботі.
Сергій Бовгира, начальник зміни цеху атомної електричної станції блоків 1,2 цеху вентиляції та кондиціювання філії ВП РАЕС, член ЦК Атомпрофспілки.
Мій професійний шлях в енергетичній галузі триває понад 22 роки. За цей час енергетика стала справою життя, що вимагає високої відповідальності, витримки та постійного розвитку.
Я розпочинав свою трудову діяльність у 2003 році, й відтоді постійно підвищував кваліфікацію, поступово здобуваючи практичний досвід в експлуатації, обслуговуванні та ремонті енергетичного обладнання. Кожен етап роботи формував розуміння того, що за сухими цифрами стоїть не лише стабільна робота обладнання, а й комфорт і безпека людей.
За роки професійної діяльності я брав участь у модернізації устаткування, у впровадженні рішень, спрямованих на підвищення надійності закріпленого обладнання. Особливу увагу завжди приділяв питанням охорони праці та промислової безпеки, адже в енергетиці немає дрібниць — тут ціна помилки надто висока.
Паралельно з виробництвом вже 19 років я активно працюю на посаді голови цехового профспілкового комітету в цеху вентиляції та кондиціювання філії ВП РАЕС, а також належу до центрального комітету Атомпрофспілки. Для мене це — продовження професійної діяльності, але вже з фокусом на людину. Захист трудових прав працівників, відстоювання гідних умов праці, участь у діалозі між колективом і керівництвом стали невід’ємною частиною мого життя.
Важливим напрямом моєї діяльності стала передача досвіду молодим енергетикам і профспілковим активістам, адже це внесок у майбутнє галузі, формування відповідального та згуртованого покоління фахівців.
Саме в такі моменти найяскравіше проявляється справжня цінність професії та сила колективу.
Підсумовуючи 22 роки в енергетиці та 19 років профспілкової діяльності, можу сказати: головне досягнення — це стабільна робота енергетичного обладнання, захищені права працівників і дружний колектив однодумців.
У День енергетика бажаю всім колегам безпечної роботи, професійної впевненості та мирного неба!
Вікторія Гаврилюк, інженер відділу роботи з громадськістю і ЗМІ Хмельницької АЕС, голова цехкому ВРГіЗМІ, заступник голови організації молоді з інформаційно-комунікаційної роботи.
Найбільше, чим я пишаюся в своїй професійній діяльності — це можливість взаємодіяти із командою енергетиків і бути частиною колективу рідного відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС. Для мене це не просто робота — це можливість щодня бути причетною до плеяди справжніх професіоналів, відданих своїй справі.
Особливу гордість викликає організація заходів за участю молоді ХАЕС, зокрема благодійних спортивних подій. Разом із командою ми реалізуємо різноманітні ініціативи, які не лише популяризують здоровий спосіб життя, а й дають змогу зібрати кошти для Збройних Сил України. Особлива подяка адміністрації ХАЕС за постійну підтримку таких починань.
Радію, коли бачу, як професійність атомників поєднується з енергією молоді, як наша команда разом створює важливі події, і як кожен внесок робить життя кращим. Саме це і є моєю професійною гордістю.
Михайло Костюченко, член ЦК Атомпрофспілки, начальник УК філії «ВП ПАЕС».
Моя найбільша професійна гордість — це працівники атомної промисловості, які віддають професії всі сили, вкладають у роботу душу, щоб у кожного українця було тепло та світло. А ще — пишаюся тими працівниками атомної галузі, що нині боронять нашу країну зі зброєю в руках, аби кожен з нас міг виконувати свої професійні функції та мати надію на світле майбутнє!
Ганна Заєць, голова ППО Дирекції НАЕК «Енергоатом» з 2022 року, провідний юрисконсульт виконавчої дирекції з правового забезпечення з 2007-2022 років.
Моя трудова книжка почала заповнюватися вперше в найкращій компанії нашої країни — АТ «НАЕК «Енергоатом».
Я пишаюся тим, що вже майже 19 років я працюю із задоволенням. Професіональний юридичний досвід я набувала рік за роком, завдяки тому, що робота була цікавою, а питання, які треба було вирішувати — складними. Також важливу роль в моєму професійному зрості зайняли мої неперевершені керівники та колеги. Дякую кожному!
На сьогодні в профспілковому ЖИТТІ (не можна сказати, що це робота) юридичні знання необхідні однозначно!
Як добре, що колись батько сказав: «Доця, будеш юристом!»
Дарʼя Папежук, оператор реакторного відділення РЦ-2 РАЕС, член організації молоді РАЕС.
Моя професійна гордість — це шлях, який привів мене до роботи оператором реакторного відділення Рівненської АЕС. Я стала першою жінкою-оператором реакторного відділення в Україні, і цей крок вимагав від мене сміливості, наполегливості та постійної роботи над собою. Найбільш цінним для мене є відчуття, що сьогодні я є повноцінною частиною команди, якій довіряють. Особливо надихає те, що мій досвід став прикладом для інших.
Вадим Паламарчук, інженер з управління турбіною атомної станції, член Ради ОМ ППО ХАЕС.
Ще навчаючись у школі, я мріяв працювати на атомній станції. Кожного разу, коли по телевізору показували енергоблоки нашої Хмельницької АЕС, я дивився на них із захопленням, і прагнув долучитися до команди атомників. Тому я вирушив на навчання в Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. Після закінчення влаштувався в турбінний цех. Карʼєру я почав з самих, як то кажуть, «низів», з посади машиніста насосних установок. Вже тоді я пишався собою, але мрія була – працювати на блочному щиті управління. І тільки зараз, через 11 років наполегливої праці, я почав вчитися на провідного інженера з управління турбіною. Нині я кожного дня бачу колег, які вирішують дуже, дуже багато завдань для того, щоб енергоблок тримався «у строю». Це мене надихає, і сьогодні я максимально націлений на те, щоб стати таким як же вправним фахівцем, як вони. Сподіваюся, все вдасться!
