14 грудня, у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми вкотре схиляємо голови перед людьми, які врятували нашу країну і світ від катастрофи, у рази більшої, ніж та, що відбулася майже чотири десятиріччя тому.
Неймовірна відвага, загострене почуття обов’язку, вражаюча готовність до самопожертви — саме завдяки цьому в перші дні та місяці після найбільшої у світі техногенної катастрофи вдалося мінімізувати її наслідки. Це був подвиг десятків тисяч людей, які рятували майбутнє України ціною власних життів і здоров’я.
З думкою про ветеранів-ліквідаторів
Пам’ять про героїзм ліквідаторів не повинна стиратися із плином років. Кроком до цього стало нещодавно ухвалене рішення Верховної Ради України про вшанування у 2026 році 40-х роковин Чорнобильської трагедії. Окрім урочистих заходів і нагороджень, це рішення передбачає розробку цільової державної програми, спрямованої на підтримку ліквідаторів — йдеться про зміни до бюджету щодо «чорнобильських» пенсій та фінансування медичного обстеження ліквідаторів. Це та підтримка, якої вони насправді потребують; це та частка уваги, яка може стати дійсно рятівною.
З увагою до сьогоднішніх працівників
Чорнобильська катастрофа залишила на тілі нашої країни рану, для загоювання якої повинні минути сторіччя. Сьогодні естафету від ліквідаторів 1980-х років прийняли нинішні працівники ЧАЕС і Зони відчуження, котрі працюють у ризикованих умовах задля підтримання стабільності у зараженому регіоні. Їхні зусилля також повинні бути гідно оцінені державою — натомість, рік за роком ми стикаємось із хронічною нестачею фінансування.
З шаною до захисників
Нагадування про трагічні події 1986 року є актуальним і в більш глибинному сенсі. Ми бачимо, як з відходом у вічність ветеранів другої світової у людства минув термін дії «щеплення» від війни, і наш північний сусід розпочав в Україні криваву бійню.
Його зловісне «можем павтаріть» — це і про повторення жахіть 80-річної давності, і про створення нового чорнобильського лиха, і про повернення загрози ядерної зими для всієї планети. Тож нині ця естафета — ще й у наших військових.
З огляду на біди минулого і сучасні загрози, Атомпрофспілка зберігає традиційні для себе завдання і прагне відповідати на виклики сучасності. У пріоритеті: турбота про спільноту ветеранів-ліквідаторів; захист прав працівників; допомога фронту.
